У ЇХНЬОМУ СЕРЦІ ЗАВЖДИ ЖИЛА НАДІЯ, А НА ВУСТАХ - МОЛИТВА
Під час молитовного обіду слово мали воїни громади, які повернулися з полону.
Микола ЗАДВОРНИЙ: «Найважче завжди було на Різдво: коли ти знаєш, що рідні вдома за святковим столом чекають тебе, твого повернення. У неволі мене тримала Божа ласка та маленький хрестик, який я завжди тримав біля себе. Був момент, коли я втратив хрестик, довго надіявся, що таки знайду або дістану новий. І випадково напередодні Різдва я знайшов свій загублений хрестик, який в ті дні додав мені віри і ще більше сили. А менш як за півроку - мене обміняли»
Дмитро ДЕРЛИЦЯ: «У полоні я завжди молився. І відчував, як мене тримає молитва багатьох рідних, односельчан та знайомих. Одного разу крізь злегка відчинене вікно у камеру залетіла пташка. Це був гарний знак. За день до Великодня я ступив на рідну землю»
