кінець січня 2019

Щоб підтвердити статус платника єдиного податку четвертої групи

Згідно із п. 292 прим. 1. 1 ст. 292 прим. 1 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до п. 4 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.

Статтею 202 Земельного кодексу України визначено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом України «Про Державний земельний кадастр».

Відповідно до ст. 2 Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон №1952) Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав) – єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об’єкти та суб’єктів таких прав.

Міністерство юстиції України забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем (п. 3 частини першої ст. 7 Закону №1952).

Отже, сільськогосподарські товаровиробники для отримання інформації щодо земельних ділянок, які перебувають у власності таких товаровиробників або надані ним у користування, у тому числі на умовах оренди, мають звернутися до відповідних територіальних органів Держгеокадастру та/або Міністерства юстиції України за місцем знаходження земельних ділянок.

Згідно з п. п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПКУ сільськогосподарські товаровиробники, зокрема, юридичні особи для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року контролюючому органу за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок перелік документів, зокрема відомості (довідку) про наявність земельних ділянок.

У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Форма податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 №578 (далі – податкова декларація), подається разом з додатком «Відомості про наявність земельних ділянок».

При цьому додаток «Відомості про наявність земельних ділянок», який є невід’ємною частиною податкової декларації, заповнюється платником єдиного податку четвертої групи на підставі документів, що підтверджують право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі договорів оренди земельної частки (паю) або на підставі інформації, отриманої від територіальних органів Держгеокадастру та/або Міністерства юстиції України.

Відомості (довідка) про наявність земельних ділянок як окремий документ до контролюючих органів не подається.

Докладніші консультації – у Центрі обслуговування платників або за телефоном: 43-46-10, 43-46-46.

Граничні строки сплати податкових зобов’язань, визначених у податковій декларації про майновий стан і доходи

 Граничні строки сплати податкових зобов'язань, зазначених у податковій декларації про майновий стан і доходи, поданої за результатами 2018 року:

для фізичних осіб – підприємців (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування) – 21 лютого 2019 року;

для фізичних осіб, стосовно яких проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування), – протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку подання декларації;

для громадян та осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність – 31 липня 2019.        

Платник податку – фізична особа, який зобов’язаний подати декларацію, визначити та сплатити свої податкові зобов’язання, сплачує по кодам платежу:

«11010500» – «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування»;

«11011001» – «військовий збір, що сплачується за результатами декларування».

Платники податку – фізичні особи, які відповідно до розділу IV Кодексу зобов’язані сплатити податок, але звільнені від подання декларації (при нотаріальному посвідченні договорів та/або при видачі свідоцтв про право на спадщину тощо) сплачують по коду платежу:

«11010501» – «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами, які не підлягають обов’язковому декларуванню»;

«11011000» – «військовий збір».

      Інформація про реквізити банківських рахунків для сплати податків відповідно до адміністративно-територіального устрою України оприлюднена на офіційному веб-порталі ДФС в рубриці «Бюджетні рахунки» (sfs.gov.ua/byudjetni-rahunki).

Докладніші консультації – у Центрі обслуговування платників або за телефоном: 43-46-10, 43-46-46.

Граничні строки подання податкової декларації про майновий стан і доходи:

 для фізичних осіб - підприємців (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування)  – протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (року);

Останній день подання декларації за 2018 рік – 11.02.2019.

 Важливо! У разі якщо фізична особа - підприємець (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування) отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, такі доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи зазначаються в річній податковій декларації, що подається у строк, визначений п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 Кодексу

 для фізичних осіб – підприємців, стосовно яких проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням,  – протягом 30 календарних днів з дня проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності; 

 Важливо! У разі проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням останнім базовим податковим (звітним) періодом є період з дня, наступного за днем закінчення попереднього базового податкового (звітного) періоду до останнього дня календарного місяця, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

 для громадян, які зобов’язані подати декларацію та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність – до    01 травня року, що настає за звітним;

Останній день подання декларації за 2018 рік – 02.05.2019.

Важливо! Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем  (п. 49.20 ст. 49 Кодексу).

 для громадян, які мають право на податкову знижку – по 31 грудня (включно)  наступного за звітним податкового року;   

для платників податку - резидентів, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, – не пізніше 60 календарних днів, що передують виїзду. 

За умови якщо в платника податку відсутні підтверджуючі документи щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел і суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, оформлені за ст. 13 Кодексу, то згідно з п.п. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 Кодексу такий платник зобов’язаний подати до контролюючого органу за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання декларації до 31 грудня року, наступного за звітним.

Докладніші консультації – у Центрі обслуговування платників або за телефоном: 43-46-10, 43-46-46.

Основні випадки подання податкової декларації  про майновий стан і доходи у 2019 році

Обов’язок щодо подання податкової декларації виникає при отриманні протягом звітного (податкового) року доходів: 

- від провадження господарської діяльності, отриманих фізичними особами – підприємцями (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування) (ст. 177 Кодексу);

- від провадження незалежної професійної діяльності (ст. 178 Кодексу);

- іноземні доходи (п.п. 170.11.1 Кодексу);

- у вигляді інвестиційного прибутку (п. 170.2 Кодексу);

- від особи, яка не є податковим агентом, крім випадків прямо передбачених Кодексом (п.п. 168.2.1 Кодексу);

- у вигляді окремих видів оподатковуваних доходів (прибутків), що не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати податковими агентами, але не є звільненими від оподаткування (п.п. 168.1.3 Кодексу);

- від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (п.п. 164.2.5, п.п. 170.1.5);

- у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що підлягають оподаткуванню (п. 174.3 Кодексу);

- у вигляді частини доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст.ст. 172 - 173 Кодексу (п.п. 164.2.4 Кодексу);

- від продажу власної сільськогосподарської продукції, що вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на земельних ділянках, наданих їй у розмірах, більших ніж встановлені Земельним кодексом України, та за умови реалізації такої продукції іншим фізичним особам (п.п. 165.1.24 Кодексу);

- від продажу власної продукції тваринництва груп 1 - 5, 15, 16 та 41 УКТ ЗЕД, якщо їх сума сукупно за рік перевищує 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року (п.п. 165.1.24);

- суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору при отриманні зазначених доходів від фізичних осіб - платників єдиного податку четвертої групи     (п.п. 164.2.2 Кодексу).

- у вигляді суми заборгованості за укладеним платником податків цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розділом II цього Кодексу (п.п. 164.2.7);

- у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, у порядку встановленому п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу (п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);

- у разі отримання нецільової благодійної допомоги від благодійника - фізичної чи юридичної особи, якщо загальна сума отриманої нецільової благодійної допомоги протягом звітного податкового року перевищує її граничний розмір, установлений абзацом першим п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Кодексу (п.п. 170.7.3 п. 170.7 ст. 170 Кодексу);

- у вигляді благодійної допомоги на відновлення втраченого майна та на інші потреби за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України, та яка надається згідно з п.п. 165.1.54 п. 165.1 ст. 165 Кодексу, у сумі, що сукупно протягом звітного (податкового) року перевищує 500 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року (п.п. 170.7.8 п. 170.7 ст. 170 Кодексу);

- з джерелом їх походження в Україні та іноземні доходи, що отримуються іноземцем, який у звітному (податковому) році набув статусу резидента України (п.п. 170.10.4 п. 170.10 ст. 170 Кодексу);

- при відчужені нерухомого майна за рішенням суду про зміну власника та перехід права власності на таке майно (п. 172.5 ст. 172 Кодексу)

Докладніші консультації – у Центрі обслуговування платників або за телефоном: 43-46-10, 43-46-46.

Чи можна заяву за формою 1-РН з позначками «Реєстрація», «Зміни», «Виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій» подати в електронному вигляді?

Відповідно до п. 6 Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року №440, реєстраційна заява може бути подана (надіслана) неприбутковою організацією засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством, якщо установчі документи оприлюднені на порталі електронних сервісів відповідно до Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань».

Перша квитанція надсилається автору електронного документа (далі – автор) протягом двох годин з часу отримання електронного документа контролюючим органом, а якщо електронний документ надійшов після закінчення операційного дня або за 1 годину до його закінчення – протягом перших двох годин наступного операційного дня.

Друга квитанція направляється платнику податків протягом 14 календарних днів з дня отримання контролюючим органом реєстраційної заяви за формою 1-РН та містить реквізити прийнятого контролюючим органом рішення або причини не прийняття реєстраційної заяви за формою 1-РН в контролюючому органі.

Автор зобов’язаний вести архів надісланих до контролюючого органу файлів електронних документів із накладеними на них електронного цифрового підпису (далі – ЕЦП) автора та отриманих електронних документів з ЕЦП контролюючого органу, а також зберігати цей архів протягом строку, передбаченого законодавством для зберігання відповідних документів на паперових носіях.

Докладніші консультації – у Центрі обслуговування платників або за телефоном: 43-46-10, 43-46-46.

Способи подання податкової декларації про майновий стан і доходи

Відповідно до п.49.3 ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація про майновий стан і доходи подається платниками податків за місцем своєї податкової адреси в один із таких способів (за вибором):

-  особисто або уповноваженою на це особою;

- надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

- засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу.

Звертаємо  увагу,  що у разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов’язаний здійснити таке відправлення не пізніше ніж за п’ять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації,  а при поданні податкової декларації в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.

При направленні декларації засобами електронного зв’язку громадяни можуть скористатися новим електронним сервісом в «Електронному кабінеті», який передбачає часткове автоматичне заповнення декларації на підставі облікових даних платника, відомостей щодо нарахованих (виплачених) доходів, наявних в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків та відомостей щодо об’єктів нерухомого (рухомого) майна.

Для подання податкових декларацій в електронній формі у режимі реального часу (on-line) та використання сервісу автоматичного заповнення на основі даних ДФС необхідно:

1. Отримати електронний цифровий підпис, який видається Акредитованим центром сертифікації ключів (АЦСК) Інформаційно-довідкового департаменту ДФС та іншими АЦСК, з переліком яких можна ознайомитися у відкритій частині «Електронного кабінету»;

2. Авторизуватися за допомогою особистого електронного ключа;

3. Отримати відомості про отримані доходи з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків (розділ «Заяви, Запити для отримання інформації» форма запиту F 1301802);

4. Після отримання відповіді від ДФС, про що можливо дізнатися скориставшись розділом «вхідні/вихідні документи», перейти до заповнення  на основі даних ДФС у режимі «Декларація про майновий стан і доходи».

Ознайомитися з покроковою відео-інструкцією по автоматичному заповненню декларації можна на офіційному веб-порталі ДФС (http://sfs.gov.ua).

Докладніші консультації – у Центрі обслуговування платників або за телефоном: 43-46-10, 43-46-46.

Розстрочення та відстрочення податкового боргу: механізм здійснення

Контролюючі органи мають право надавати відстрочення та розстрочення податкового боргу на підставі заяви платника податків, прийнятого контролюючим органом відповідного рішення та укладеного договору про розстрочення (відстрочення) податкового боргу.

Крім того, відповідно до п. 65 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) тимчасово (до 01 січня 2020 року) контролюючий орган за заявою платника податку надає розстрочення (рівними частинами) сплати податку на додану вартість на термін, зазначений у заяві платника податку, але не більше 24 календарних місяців, без нарахування процентів, пені та штрафів, визначених ПКУ, при ввезенні на митну територію України з поміщенням в митний режим імпорту обладнання та комплектуючих, що класифікується за визначеними у п. 65 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ товарними підкатегоріями згідно з УКТ ЗЕД.

При наданні розстрочення сплати податку на додану вартість норми ст. 100 ПКУ не застосовуються.

Порядок надання розстрочення сплати податку на додану вартість та застосування забезпечення відповідно до п. 65 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При цьому розстрочення сплати податку на додану вартість згідно з п. 65 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ не надається при ввезенні на митну територію України у митному режимі імпорту обладнання, якщо воно має походження з країни, визнаної державою-окупантом згідно із законом України та/або визнаної державою-агресором по відношенню до України згідно із законодавством, або ввозиться з території такої держави-окупанта (агресора) та/або з окупованої території України, визначеної такою згідно із законом України.

Докладніші консультації – у Центрі обслуговування платників або за телефоном: 43-46-10, 43-46-46.

Щодо адміністрування у 2019 році рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин

 Тернопільське управління Головного управління ДФС у Тернопільській області повідомляє, що Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIIІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» були внесені зміни до Податкового кодексу України щодо ставок рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

Зокрема, з 1 січня 2019 року не оподатковують рентною платою урановмісні корисні копалини, видобуті на стадії геологічного вивчення на підставі спеціальних дозволів, отриманих після 1 січня 2018 року.

Також збільшилися ставки рентної плати за користування надрами для видобування нафти  та газового конденсату з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 м, ставки підвищено з 29% до 31%, з покладів, які повністю залягають на глибині понад 5000 м, – з 14% до 16%.

При цьому рентну плату за видобуток конденсату зменшено: для покладів на глибині до 5000 м – з 45 % до 31 %, а з покладів, які повністю залягають на глибині понад 5000 м, – з 21% до 16%.

Крім того, протягом усього 2019 року до ставки рентної плати за користування надрами для видобування залізної руди застосовується коефіцієнт 1,1.

Більш детальніше про особливості адміністрування у 2019 році рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин йдеться у листі ДФС  України від 25.01.2019 №2394/7/99-99-12-03-04-18. 

Докладніші консультації – у Центрі обслуговування платників або за телефоном: 43-46-10, 43-46-46.

Податкова накладна: готуємо коригування до помилкової податкової накладної, яка не підлягала наданню отримувачу

Згідно з п. 24 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 (далі – Порядок №1307), при реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) двох і більше податкових накладних, складених на одну операцію з постачання товарів/послуг, постачальник (продавець) складає розрахунок коригування до податкової накладної, зайво складеної на операцію, за якою в ЄРПН вже зареєстрована податкова накладна, у такому порядку:

- у верхній лівій частині розрахунку коригування у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причин» зазначається тип причини 20, при цьому позначка «Х» не проставляється;

- у заголовній частині розрахунку коригування у полі «до податкової накладної» зазначаються дата і номер податкової накладної, зайво складеної на операцію, за якою в ЄРПН вже зареєстрована податкова накладна;

- в інформаційному полі «Інформаційні дані щодо складеної та зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної» розрахунку коригування зазначаються дані щодо податкової накладної, правильно складеної та зареєстрованої в ЄРПН;

- в інформаційному полі «Інформаційні дані щодо складеного та зареєстрованого в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної, зайво складеної на операцію, за якою в ЄРПН вже зареєстрована податкова накладна» розрахунку коригування зазначаються дані щодо розрахунку коригування, складеного до зайво складеної податкової накладної, яка зареєстрована в ЄРПН. Зазначене поле не заповнюється, якщо такий розрахунок коригування не складався.

Розрахунок коригування, особливості складання якого визначені у п. 24 Порядку №1307, складається окремо до кожної податкової накладної, зайво складеної на операцію, за якою в ЄРПН вже зареєстрована податкова накладна, у тому числі до податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю).

Відповідно до п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України складені платником податку розрахунки коригування до податкових накладних, зокрема, які не підлягали наданню отримувачу (покупцю) – платнику податку, підлягають реєстрації в ЄРПН постачальником (продавцем).

Отже, розрахунок коригування, що складається до зайво складеної податкової накладної, яка не підлягала наданню отримувачу (покупцю) підлягає реєстрації в ЄРПН постачальником (продавцем). При цьому у верхній лівій частині такого розрахунку коригування у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причин» проставляється позначка «Х» та зазначається тип причини 20.

Докладніші консультації – у Центрі обслуговування платників або за телефоном: 43-46-10, 43-46-46.

Пеня при несвоєчасній сплаті єдиного податку підприємцями першої – третьої групи

Відповідно до п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності (п. 295.2 ст. 295 ПКУ).

Платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал (п. 295.3 ст. 295 ПКУ).

Платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до ПКУ за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій (п. 300.1 ст. 300 ПКУ).

За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовується, зокрема, фінансова відповідальність (п. 111.1 ст. 111 ПКУ).

Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п. 111.2 ст. 111 ПКУ).

Пунктом 129.1 ст. 129 ПКУ визначено, що нарахування пені розпочинається:

- при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов’язаних з проведенням податкових перевірок, – починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) (п.п. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПКУ);

- при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до ст. 50 ПКУ, – зокрема, після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання.

Згідно з п. 129.4 ст. 129 ПКУ на суми грошового зобов’язання, визначеного, зокрема, п. п. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПКУ (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог ПКУ, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов’язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

На суми грошового зобов’язання, визначеного п. п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПКУ (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), зокрема, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, починаючи з 91 календарного дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Таким чином, при несвоєчасній сплаті єдиного податку фізичними особами – підприємцями першої – третьої груп контролюючим органом нараховується пеня.

Докладніші консультації – у Центрі обслуговування платників або за телефоном: 43-46-10, 43-46-46.

Відповідальність за несвоєчасну сплату ПДФО за наслідками поданої річної декларації про майновий стан і доходи

Тернопільське управління Головного управління ДФС у Тернопільській області нагадує, що відповідно до п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) фізична особа зобов’язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Згідно з п. 126.1 ст. 126 ПКУ у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відс. погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відс. погашеної суми податкового боргу.

Крім цього, при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до ст. 50 ПКУ, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання нараховується пеня (п. п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПКУ).

Згідно з п. 129.4 ст. 129 ПКУ на суми грошового зобов’язання, визначеного п. п. 129.1.3 п. 129.1 ст.129 ПКУ (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, починаючи з 91 календарного дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, із розрахунку 100 відс. річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Докладніші консультації – у Центрі обслуговування платників або за телефоном: 43-46-10, 43-46-46.

Єдиний внесок у 2019 році

Тернопільське управління Головного управління ДФС у Тернопільській області нагадує, що єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) - це консолідований страховий внесок в Україні, збір якого здійснюється в системі загальнообов'язкового державного страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі.

З 1 січня 2019 року зріс розмір мінімальної зарплати (4173 грн), а отже змінюється мінімальна та максимальна сума ЄВ.

Мінімальний страховий платіж з ЄВ у 2019 році становить 918,06 грн (4173х 22%).

З 2018 року максимальна база нарахування ЄВ дорівнює 15 розмірам мінімальної зарплати, з 01.01.2019 р. – це 62 595 грн. Тож максимальний страховий внесок у 2019 році становить 13770,90 грн.

Зміна розміру мінімальної зарплати в 2019 році (принаймні, Законом про Держбюджет) не запланована. Відповідно, як мінімальна, так і максимальна сума ЄВ протягом усього 2019 року не змінюватиметься.

Докладніші консультації – у Центрі обслуговування платників або за телефоном:

43-46-10, 43-46-46.

Коли треба реєструватися платником екологічного податку

Відповідно до п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

При цьому п. 240.7 ст. 240 ПКУ встановлено, що не є платниками податку за викиди двоокису вуглецю суб’єкти, зазначені у п. 240.1 ст. 240 ПКУ, якими здійснюються такі викиди в обсязі не більше 500 тонн за рік.

Якщо річний обсяг викидів двоокису вуглецю перевищує 500 тонн за рік, суб’єкти зобов’язані зареєструватися платниками податку у податковому (звітному) періоді, в якому відбулося таке перевищення. Такі платники зобов’язані скласти та подати податкову звітність, нарахувати та сплатити податок за податковий (звітний) період, у якому відбулося таке перевищення, у порядку, передбаченому ПКУ.

Докладніші консультації – у Центрі обслуговування платників або за телефоном:

43-46-10, 43-46-46.

Декларація з податку на нерухомість зазнала змін

Тернопільське управління Головного управління ДФС у Тернопільській області області повідомляє, що 18 січня 2019 року набрав чинності Наказ Міністерства фінансів України від 15.11.2018 №897 (далі – Наказ №897), яким оновлено форму податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 10.04.2015 №408 (далі – Декларація).

Оновлена форма Декларації містить два окремих додатки для розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо об’єктів житлової і нежитлової нерухомості.

Також уточнено, що Декларація подається до фіскальної служби за місцезнаходженням об’єкта (об’єктів) оподаткування, тобто за основним та/або неосновним місцем обліку.

Повідомляє, що Наказ №897 опубліковано у бюлетені «Офіційний вісник України» від 18.01.2019 №5. 

Докладніші консультації – у Центрі обслуговування платників або за телефоном:

43-46-10, 43-46-46.

Відповідальність податкового агента за виправлення помилки при нарахуванні та перерахуванні ПДФО до бюджету

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділу IV Податкового кодексу України (далі – ПКУ), п. 169.4 ст. 169 якого визначено порядок проведення податковим агентом перерахунку сум нарахованих доходів та утриманого податку за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування.

Відповідальність за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати визначено ст. 127 ПКУ. Так, п. 127.1 ст. 127 ПКУ встановлено, що передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого п. 169.4 ст. 169 ПКУ, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами ПКУ.

Крім того, ст. 129 ПКУ визначено порядок нарахування і сплати пені, відповідно до п. п. 129.1.3 п. 129.1 якої при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі при внесенні змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до ст. 50 ПКУ, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання нараховується пеня.

Згідно з п. 129.4 ст. 129 ПКУ на суми грошового зобов’язання, визначеного п. п. 129.1.3 п. 129.1 ст.129 ПКУ (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, починаючи з 91 календарного дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Також п. 119.2 ст. 119 ПКУ встановлена відповідальність податкового агента за неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов’язань платника податку та/або до зміни платника податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Передбачені п. 119.2 ст. 119 ПКУ штрафи не застосовуються у випадках, коли недостовірні відомості або помилки у податковій звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, виникли у зв’язку з виконанням податковим агентом вимог п. 169.4 ст. 169 ПКУ та були виправлені відповідно до вимог ст. 50 ПКУ.

При цьому положеннями ст. 50 ПКУ врегульовано питання виправлення платниками податків помилок, допущених у податковій звітності, зокрема якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог п. 169.4 ст. 169 ПКУ, то штрафи, визначені у п. 50.1 ст. 50 ПКУ, не застосовуються.

Докладніші консультації – у Центрі обслуговування платників або за телефоном:

43-46-10, 43-46-46.