A A A K K K
для людей із порушенням зору
Великогаївська громада
Тернопільська область, Тернопільський район

кінець жовтня 2018

Вимоги щодо оформлення скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора речових прав на нерухоме майно

Відповідно до пункту 3 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено, що подається виключно  у письмовій формі та повинна містити обов’язкові відомості, передбачені Законами України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закони), а також відомості про бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.

  Перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення:

  • чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів повноважень суб’єкта розгляду скарги (належний суб’єкт розгляду скарги);

  • чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги та вимог щодо її оформлення;

  • чи наявні (відсутні) інші скарги у суб’єкта розгляду скарги.

У разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги та вимог щодо її оформлення, суб’єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

Вимоги щодо оформлення скарги відповідно до частини 5 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»:

Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:

1) повне найменування (ім’я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім’я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;

2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;

3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;

4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника – довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Головне територіальне управління юстиції

у Тернопільській області

 

 

Павле Дмитровичу, доброго вам дня! Ми з дружиною прожили разом 12 років, маємо спільну дитину. Однак, так сталося, що вирішили далі жити окремо. В принципі претензій одне до одного у нас немає, і ми готові розійтися без скандалів. Скажіть будь ласка, чи можемо ми самі розділити майно без звернення до суду? І чи впливає на розділ те, з ким живуть діти? Дякую вам за відповідь.

Микола Троць

Чи може колишнє подружжя самостійно розділити майно?

Звичайно, може. Для цього слід укласти відповідний договір, який треба нотаріально посвідчити. Більше того, практика свідчить: досягнення домовленості між дружиною і чоловіком щодо користування майном є найкращим варіантом, який економить час та зберігає нерви колишніх членів подружжя.

Що робити, якщо члени подружжя не знайшли спільної мови?

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, в такому разі спір може бути вирішений судом.

За загальним правилом, частки майна дружини та чоловіка у разі поділу є рівними. Однак, це правило не є аксіомою. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, які мають істотне значення.

Наприклад, якщо один з подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дітей, приховував заробітки й статки, знищив чи пошкодив спільне майно, суд може збільшити розмір частки на користь другого члена подружжя.

Чи впливає на поділ майна те, з ким житимуть діти?

Судова практика свідчить про те, що частка майна дружини або чоловіка може бути збільшена, якщо з ними проживають діти до досягнення повноліття й навіть дорослі, якщо вони є непрацездатними.

Однак, у цьому випадку розмір аліментів, які одержує той з батьків, з ким проживають діти, має бути визнаним недостатнім для забезпечення фізичного чи духовного розвитку дитини, або її лікування.

Також варто враховувати новації законодавства, внесені в рамках ініціативи #ЧужихДітейНеБуває, відповідно до яких діти мають право на майно, що є у спільній сумісній власності батьків і дітей.

Якщо виділ на користь дітей майна неможливий, вони мають право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Де можна отримати більш детальну інформацію?

Щоб отримати більше детальну інформацію, консультацію щодо вашого конкретного випадку чи пораду щодо оформлення необхідних документів звертайтеся до нашої системи безоплатної правової допомоги.

Дізнатись, де розташований найближчий до вас центр або бюро надання безоплатної правової допомоги, можна за телефоном контакт-центру системи БПД 0 (800) 213-103 цілодобово та безкоштовно в межах України.

Міністр юстиції України Павло Петренко

 

Порядок виконання в Україні судових доручень іноземних судів

про надання правової допомоги у цивільній справі

Іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Іноземні особи мають процесуальні права та обов’язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією України та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається Цивільним процесуальним кодексом України, законом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 500 Цивільного процесуального кодексу України, суди України виконують доручення іноземних судів про надання правової допомоги щодо вручення викликів до суду чи інших документів, допиту сторін чи свідків, проведення експертизи чи огляду на місці, вчинення інших процесуальних дій, переданих їм у порядку, встановленому міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - дипломатичними каналами.

Судове доручення не приймається до виконання, у разі якщо воно:

1) може призвести до порушення суверенітету України або створити загрозу її національній безпеці;

2) не належить до юрисдикції цього суду;

3) суперечить законам або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Виконання судового доручення здійснюється відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. На прохання іноземного суду процесуальні дії можуть вчинятися під час виконання судового доручення із застосуванням права іншої держави, якщо таке застосування не суперечить законам України.

У разі надходження від іноземного суду прохання щодо особистої присутності його уповноважених представників чи учасників судового розгляду під час виконання судового доручення суд України, який виконує доручення, вирішує питання про надання згоди щодо такої участі.

Виконання судового доручення підтверджується протоколом судового засідання, іншими документами, складеними чи отриманими під час виконання доручення, що засвідчуються підписом судді та скріплюються гербовою печаткою.

У разі якщо немає можливості виконати доручення іноземного суду, суд України у порядку, встановленому міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або якщо міжнародний договір не укладено - дипломатичними каналами, повертає таке доручення іноземному суду без виконання із зазначенням причин та подає відповідні документи, що це підтверджують.

Доручення іноземного суду про вручення виклику до суду чи інших документів виконується у судовому засіданні або уповноваженим працівником суду за місцем проживання (перебування, місцем роботи) фізичної особи чи місцезнаходженням юридичної особи.

Виклик до суду чи інші документи, що підлягають врученню за дорученням іноземного суду, вручаються особисто фізичній особі чи її представникові або представникові юридичної особи під розписку.

У судовій повістці, що направляється з метою виконання доручення іноземного суду про вручення документів, крім відомостей, зазначених у статті 129 Цивільного процесуального кодексу України, додатково зазначається інформація про наслідки відмови від отримання документів та неявки до суду для отримання документів згідно із частинами п’ятою і шостою цієї статті.

У разі якщо особа, якій необхідно вручити виклик до суду чи інші документи за дорученням іноземного суду, перебуває під вартою або відбуває такий вид покарання як довічне позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, обмеження волі, арешт, суд надсилає документи, що підлягають врученню за дорученням іноземного суду, до адміністрації місця тримання особи, яка здійснює їх вручення під розписку та невідкладно надсилає розписку і письмові пояснення цієї особи до суду.

У разі відмови особи отримати виклик до суду чи інші документи, що підлягають врученню за дорученням іноземного суду, суддя, уповноважений працівник суду або представник адміністрації місця тримання особи робить відповідну позначку на документах, що підлягають врученню. У такому разі документи, що підлягають врученню за дорученням іноземного суду, вважаються врученими.

У разі неявки до суду без поважних причин особи, яку належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, у якому мають бути вручені виклик до суду чи інші документи за дорученням іноземного суду, такі документи вважаються врученими.

Доручення іноземного суду про вручення виклику до суду чи інших документів вважається виконаним у день, коли особа або її представник отримали такі документи чи відмовилися від їх отримання або якщо така особа чи її представник, яких належним чином повідомлено про дату, день, час та місце судового засідання, на якому має бути вручено виклик до суду чи інші документи, без поважних причин не з’явилися до суду, - у день такого судового засідання.

Виконання доручення іноземного суду про вручення виклику до суду чи інших документів підтверджується протоколом судового засідання, у якому зазначаються заяви чи повідомлення, зроблені особами у зв’язку з отриманням документів, а також підтвердженням про повідомлення особи про необхідність явки до суду для отримання документів та іншими документами, складеними чи отриманими під час виконання доручення, що засвідчуються підписом судді та скріплюються гербовою печаткою.

Начальник Головного територіального

управління юстиції у Тернопільській області Едуард Кольцов

 

У нас в містечку на Кіровоградщині вже понад 5 років немає нотаріуса. Найближчий – за 50 кілометрів. Чув, що Мін’юст придумав як вирішити цю проблему. Чи це справді так?

Роман Марчук

Дійсно, Міністерство юстиції виступило з ініціативою щодо роботи у віддалених селах та містечках, де немає нотаріусів, Уповноважених осіб. Фактично, це наші співробітники, які б надавали українцям окремі найбільш затребувані нотаріальні послуги, такі як оформлення спадщини і дарування.

Розповім детальніше про цю ініціативу та розроблений Законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення передумов для захисту економічних та спадкових прав громадян в сільській місцевості» (№9140).

Чому ця ініціатива важлива?

Всі ми добре знаємо, як нині виглядає українське село.

Так, звичайно, є невеликі населені пункти, де живе чимало молоді, влітку чи не кожні вихідні весілля, на велосипедах по вулицях гасають діти, а у школі важко знайти вільне місце.

Та чи багато таких? На жаль, ні. У переважній більшості сіл основа населення – люди старшого віку.

З 11,7 мільйонів пенсіонерів близько 5 млн проживають саме у селах.

Це люди, які все життя тяжко працювали на землі. Це люди, які пережили війну й віддали всі свої сили на відновлення нашої країни.

Нині ж вони не можуть отримати найпростіших державних послуг: переоформити землю чи будинок на онуків, скласти заповіт, отримати необхідну довідку чи копію документів.

Чому, спитаєте ви? Тому, що в більшості сіл надати їм цю послугу немає кому. А здоров’я, щоб поїхати навіть до найближчого райцентру, в цих людей вже немає.

Який масштаб проблеми?

З 1160 посад державних нотаріусів, до яких здебільшого і звертаються сільські жителі, адже не мають коштів на недешеві послуги приватного нотаріуса, вільними є понад 300.

У 122 районах відсутні державні нотаріуси, а в 55 районах немає жодного нотаріуса взагалі. Фактично, доступу до нотаріальних послуг, які гарантовані державою, не мають жителі чверті України.

Ось кілька прикладів з життя.

У місті Маневичі на Волині державний нотаріус відсутній. Більшість жителів району мають статус постраждалих від чорнобильської катастрофи і відповідні пільги. Вони мають 200-300 кілометрів їхати, щоб знайти державного нотаріуса і оформити законні права.

Мешканці села Бережівка у Чернігівській області їздили до Ічні, де працював нотаріус. Однак він пішов з посади на початку року. Найближчий державний нотаріус у місті Борзна – за 100 кілометрів від села. Але прямого автобуса до цього міста немає. Тому жителям доводиться їздити близько 200 кілометрів до Чернігова.

У районному центрі Семенівка на Полтавщині відсутній будь-який нотаріус. Люди займають чергу, щоб мати можливість потрапити до нотаріуса з питанням оформлення спадщини і черга вже розтягнулася на 8 місяців.

Що треба змінювати?

Хоча Міністерство юстиції й відповідальне за роботу нотаріату, нотаріуси є незалежними самозайнятими особами.

Ми не можемо примусити того чи іншого нотаріуса йти працювати в державну нотаріальну контору. Тим більше ми не можемо примусити приватних нотаріусів їхати в села й надавати свої послуги там.

Однак і залишати ситуацію в нинішньому стані ми не маємо права. Адже не нормально, коли в країні, яка бачить себе частиною Європейського Союзу, громадяни не можуть отримати найпростіші сервіси, гарантовані державою.

Що ми пропонуємо?

Передбачити законом створення нової категорії працівників юстиції для здійснення обмежених нотаріальних дій, які працюватимуть у віддалених селах та забезпечать потребу громадян у послугах.

Фактично – це діючі працівники головних управлінь юстиції, консультанти державних нотаріальних контор, які пройдуть відповідне навчання і лише після того отримають повноваження для надання таких послуг:

  • Оформлення права спадщини.

  • Оформлення договорів довічного утримання, заповітів

  • Видача свідоцтв про народження і смерть.

  • Засвідчення вірності копій документів.

  • Посвідчення довіреностей, видача дублікатів нотаріальних документів.

Що це дасть?

У тих селах та селищах, де немає жодного нотаріуса, наші спеціалісти можуть стати справжнім рятівним кругом для місцевого населення. Вони надаватимуть лише найпопулярніші соціальні послуги, якими користуються громадяни.

Це дасть можливість не їздити українцям по кількасот кілометрів, не чекати місяцями в чергах.

Якість їхньої роботи, як і якість роботи нотаріусів та реєстраторів, контролюватиме Мін’юст. До них будуть такі самі вимоги, як і до інших співробітників відповідної сфери.

Чому зараз маніпулюють інформацією?

Однак, є й ті, хто не бажає піти на зустріч українському селянину. Є ті, хто хоче мати зиск навіть з соціальних проектів. Є ті, хто боїться конкуренції. Саме тому й розповсюджуються всі ті міфи, які з’явилися навколо законопроекту №9140. Які я хочу прокоментувати окремо.

Законопроект не може відкривати можливості для рейдерських захоплень, оскільки рейдерство не відбувається при оформленні спадщини селян в сільській місцевості. А оформлення договорів купівлі-продажу та корпоративних прав НЕ ВКЛЮЧЕНО до їхнього функціоналу.

Він не руйнує основи децентралізації в Україні, адже надає селянам можливість оформити дарування у власному селі. І щойно там за ініціативи місцевої влади запрацюють сільські нотаріуси, чи приїдуть працювати приватні, діяльність наших уповноважених осіб одразу припиниться.

Немає чого боятися й щодо корупційних ризиків та зловживань. Рівень корупційних ризиків з боку державних службовців точно не буде більшим, ніж ризики зловживань з боку державних реєстраторів, державних або приватних нотаріусів. Повідомлення про правопорушення у сфері державної реєстрації та нотаріату до Мін`юсту надходять постійно, на що відомство реагує в рамках Закону.

Уповноважені особи працюватимуть у ВИЗНАЧЕНІЙ МІСЦЕВОСТІ, категорія – НЕ ВИЩЕ села або району.

Ми ні в якому разі не ставимо під сумнів безспірність вчинення нотаріальних дій та знижувати їх якість

Мін’юст здійснює державне регулювання нотаріальної діяльності, контроль за організацією нотаріату та нотаріальної діяльності Уповноважених осіб. Нотаріальні дії будуть вчиняти особи:

  • Із вищою юридичною освітою.

  • Необхідним досвідом роботи від 3 років.

  • З відповідно обладнаним робочим місцем.

Впевнений, що наша спільна з народними депутатами ініціатива допоможе тисячам людей, які проживають у віддалених селах та населених пунктах країни, отримувати якісні державні послуги у сфері реєстрації прав спадщини та дарування.

Міністр юстиції України Павло Петренко

 

МІН’ЮСТ РОЗПОЧАВ ІНІЦІАТИВУ «СІМЕЙНІ РАДНИКИ», ЯКІ ДОПОМАГАТИМУТЬ ГРОМАДЯНАМ З ПИТАНЬ СІМЕЙНОГО ПРАВА

Сьогодні Міністерство юстиції запустило ініціативу «Сімейні радники» – нову спільну ініціативу Мін’юсту, системи Безоплатної правової допомоги та громадськості, спрямовану на забезпечення захисту прав громадян у сфері сімейного права.

«Робота з громадянами, які звертаються до центрів та бюро безоплатної правової допомоги дала нам можливість проаналізувати реальні потреби людей. Це спонукало нас на пошук більш досконалих форм та методів спілкування з громадянами. Разом з колегами з Координаційного центру з надання правової допомоги та активними представниками громадянського суспільства ми віднайшли такий механізм. І сьогодні ми його презентували, це - проект «Сімейні радники», - зазначила заступник Міністра юстиції Іванна Смачило.

За її словами, сімейні радники – це активні українці, лідери суспільної думки у власній громаді, більшість з яких самі постали перед проблемами домашнього насильства і вже давно допомагають іншим людям боротися за свої права. Вони спільно з юристами системи безоплатної правової допомоги, фахівцями державної виконавчої служби, психологами, співробітниками Національної поліції та інших органів влади допомагатимуть громадянам отримувати інформацію з питань сімейного права та захищати їхні права.

Фактично сімейні радники працюватимуть як волонтери та забезпечуватимуть комунікацію між постраждалими та відповідними співробітниками Мін’юсту та інших органів державної влади. Вони виступатимуть лише допоміжною ланкою. Консультації та захист надаватимуть громадянам юристи й адвокати системи безоплатної правової допомоги.

«Всі українці завжди можуть звернутися за правовою допомогою до однієї з 551 точок доступу до БПД. Держава вже сьогодні гарантує безоплатну допомогу для жертв  домашнього насильства. Це стосується і жінок, і чоловіків, і дітей, і літніх людей, які так само нерідко стають жертвами знущань», - зауважила Іванна Смачило.

«Фактично ми формуємо нову правову свідомість громадян. І починаємо цю роботу на рівні міст, безпосередньо в громаді. Після Києва ми запускаємо дану ініціативу в Одесі та Львові, далі у співпраці з Міжнародним фондом «Відродження» ми плануємо розвинути її в повноцінний проект при центрах БПД, з роботою в усіх регіонах країни», - підкреслила заступник очільника Мін’юсту.

Всі сімейні радники проходитимуть відповідне навчання, аби бути здатними надавати оперативну та якісну роз’яснювальну роботу в громаді, після чого необхідна правова допомога громадянам буде надана вже юристами системи БПД.

За словами директора Координаційного центру з надання правової допомоги Олексія Бонюка, запровадження інституту сімейних радників є імплементацією міжнародного досвіду щодо якісного надання правової допомоги в сімейних питаннях.

«Третій місцевий київський центр почав першим спеціалізуватися саме на питаннях надання правової допомоги в сімейних справах. І ми поширюватимемо ініціативу зі спеціалізації окремих центрів по Україні. Це зумовлено тим, що суттєво зросла кількість звернень до БПД з сімейних питань. Якщо минулого року таких питань було не більше 12%, то цьогоріч - більше 16%. Ми йдемо на зустріч потребам, які нині є в суспільстві», - зазначив Олексій Бонюк.

Він наголосив, що нині ключова проблема домашнього насильства полягає у тому, що левова частка жертв просто не звертаються за допомогою.

«За статистикою, з близько одного мільйона потерпілих від домашнього насильства на лінію 102 звертається лише 100 тисяч. 90% потерпілих просто мовчать і не говорять про цю проблему, тобто не захищають свої права», - повідомив Олексій Бонюк.

Як зазначив очільник столичної юстиції Станіслав Куценко, у центрах БПД в Києві та по всій Україні проводитиметься регулярний прийом жінок за участю сімейних радників, представників органів юстиції та інших органів, за потреби - психологів.

«Вони на місці з'ясовуватимуть ситуацію по кожному конкретному кейсу й одразу вирішуватимуть проблему, а не відкладатимуть це питання у довгий ящик. Це дасть можливість вивести на якісно новий рівень питання боротьби з домашнім насильством. У нас більше не буде мовчання, а приказка «б'є - значить любить» відійде в минуле», - зауважив Станіслав Куценко.

Юрист, блогер, а віднині й сімейний радник Віта Чигрина наголосила: «Я відчуваю, що ми зараз на порозі змін і ці зміни є дійсно позитивними. Ми працюватимемо з професіоналами, які надаватимуть реальний захист та допомогу тим, хто цього потребує».

Вона закликала жінок і всіх жертв насильства не мовчати і звертатися за допомогою. «Ви зараз не одні. Віднині в нашому суспільстві і в наших українських сім’ях немає місця насильству», - заявила вона.

Активіст, засновник проекту "ДИТИНА МАЄ ПРАВО", сімейний радник Наталія Боженко зауважила, що рік тому всі боялися говорити про насильство і виносити проблему на люди.

«Нині ми бачимо, що треба об’єднувати зусилля у боротьбі проти таких явищ. Сімейні радники будуть тим ланцюгом, який з’єднає громадянина з Міністерством юстиції, Національною поліцією, Мінсоцполітики. Ми надаватимемо допомогу всім, хто звернеться до нас», - сказала Наталія Боженко.

Фотоматеріали за посиланням: https://minjust.gov.ua/galleries/prezentatsiya-proektu-simeyni-radniki-kiiv-16-jovtnya-2018-roku

Презентація проекту «Сімейні радники»

 

МІН’ЮСТ РОЗПОЧИНАЄ ОПИТУВАННЯ ЖИТЕЛІВ СІЛЬСЬКОЇ МІСЦЕВОСТІ ЩОДО ДОСТУПУ ДО НОТАРІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

Міністерство юстиції України хоче зробити послуги для людей більш якісними та наблизити їх до кожного громадянина. Для цього ми розпочинаємо опитування жителів сіл, селищ, селищ міського типу, міст районного значення щодо доступу до нотаріальних послуг та їх якості.

Мета цього опитування – деталізувати потреби громадян у нотаріальних послугах у сільській місцевості, адже на даний момент у сільській місцевості проживає 13 млн українців.

Опитування буде проводитись в офлайн (друкованій) та онлайн (інтернет) формі. Серед жителів сільської місцевості будуть поширені анкети, після заповнення яких фахівці Міністерства юстиції зможуть зробити висновки про те, наскільки часто сільські мешканці користуються нотаріальними послугами, скільки часу займає отримання цих послуг та який формат отримання нотаріальних послугу є найбільш зручним. Крім того, кожен з респондентів може висловити власні побажання до Міністерства юстиції, які обов’язково будуть враховані.

Опитування триватиме до 1 листопада 2018 року.

Допоможіть нам покращити сервіси, які працюють для Вас!

Заповніть опитувальник онлайн за посиланням: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSdF4zBn947gSvHNda6J8etW3eQ6pWCpDwZl8I6dd8yZnUmdoA/viewform


 

Плачу аліменти справно вже 2 роки, але колишня дружина не дає бачитись із сином. Що мені робити?

Іван Луцюк

Захист прав найменших українців є пріоритетом як Міністерства юстиції, так і всього Уряду. Умовами повноцінного виховання дитини є постійний контакт з батьками та контакт з іншими родичами.

Тому під час підготовки другого пакету законів #ЧужихДітейНеБуває ми пішли на безпрецедентний для нашої держави крок. Ми урівняли можливості для виховання й спілкування з дитиною як того з батьків, з ким вона проживає, так і того з батьків, хто мешкає окремо від дитини.

Зокрема, було гарантоване право того з батьків, хто живе окремо, бачитися з малюком.


Чи впливає на можливість спілкування з дитиною те, з ким вона проживає?

Мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками та проживання їх окремо від дитини жодним чином не впливає на обсяг їхніх прав. Так само, як і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Це саме той баланс, якого ми намагалися досягти в новаціях у рамках ініціативи Мін’юсту #ЧужихДітейНеБуває.

Чи є порушником той з батьків, хто обмежує можливість для спілкування з дитиною другого з батьків?

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Чи є випадки, коли право на спілкування може бути обмежене?

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом та здійснюється всупереч інтересам дитини.

Куди звернутися, якщо вам не дають спілкуватися з дитиною?

Якщо все ж таки склалася така ситуація, коли один із батьків забороняє іншому бачитися з дитиною, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.

За відповідною заявою орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Таке рішення є обов'язковим до виконання.

У свою чергу, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, й надалі чинить перешкоди та ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає періодичність чи систематичність побачень з дитиною, можливість спільного відпочинку, можливість дитини залишатися у другого з батьків на певний строк, місце та час їхнього спілкування.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Що буде у разі невиконання судового рішення?

У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним.

Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Куди звернутися за допомогою в підготовці відповідних звернень чи позовів?

Підготувати усі документи вам залюбки допоможуть у наших центрах та бюро безоплатної правової допомоги.

Дізнатись, де розташований найближчий Центр можна на сайті http://legalaid.gov.ua або за телефоном гарячої лінії 0 (800) 213-103.

Міністр юстиції України Павло Петренко


 

ЯК ЗАРЕЄСТРУВАТИ ПРАВО ОРЕНДИ НА ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ

Право оренди реєструють державні реєстратори прав виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, районних державних адміністрацій, акредитованих суб’єктів державної реєстрації або нотаріуси.

Для проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки приватної власності державному реєстратору необхідно надати:

  • паспорт або інший документ, що посвідчує особу, передбачений Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». У разі подання заяви уповноваженою на те особою державний реєстратор, уповноважена особа перевіряє обсяг повноважень такої особи на підставі документа, що підтверджує її повноваження діяти від імені іншої особи (пункт 9 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127).

  • договір оренди земельної ділянки, укладений з фізичною/юридичною особою – власником (стаття 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», стаття 13 Закону України «Про оренду землі»);

  • витяг з Державного земельного кадастру (у разі відсутності у договорі оренди зазначеного кадастрового номера земельної ділянки) (стаття 15 Закону України «Про оренду землі»);

  • квитанцію про сплату адміністративного збору за державну реєстрацію права оренди:

у строк не більше 5 робочих днів з дня реєстрації заяви – 0,05 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90 грн.

у строк два робочі дні – 0,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 880 грн.;

у строк один робочий день – 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб, що становить 1760 грн.;

у строк 2 години – 2,5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4410 грн.

У разі, якщо орендарем чи орендодавцем виявлено, що на земельну ділянку зареєстровано право оренди за іншою особою (з якою не укладався договір оренди) – необхідно звертатися із скаргою до Комісії Міністерства юстиції України з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації або до суду.

Начальник Головного територіального

управління юстиції у Тернопільській області Едуард Кольцов

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь