Борис Мацьків
«Тобі Україно моя, і перший мій подих, і подих останній тобі»
Мацьків Борис Сергійович
Позивний «Танкіст»
14.05.2002 - 26.02.2025
Народився і проживав в селі Великі Гаї,
Навчався в Загальноосвітній школі I-III ступенів с. Великі Гаї
Після школи навчався в ДПТНЗ «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі» за спеціальністю «Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів»з 01.09.2017 по 22.06.2020 р.
Був учасником Всеукраїнської громадської організації «Обʼєднання добровольців»
На початку повномасштабного вторгнення
їздив на допомогу нашим бійцям в Київську область, але через зовсім юний вік був відправлений додому.
В кінці 2022 року підписав контракт і з 22.12.2022 проходив службу в лавах ЗСУ в рядах 95-ої окремої штурмової Поліської бригади на посаді старшого механіка-водія 4 самохідного артилерійського взводу 2 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону А0281.
З 20.01. 2023 по 17.02.2023 проходив військову підготовку в с. Старичі. Також закінчив курс спеціаліста звʼязку.
Брав участь у боях в Серебрянському лісі Луганської області, де отримав перше поранення. Під Торецьком і Лиманом Донецької області.
В Курській області рф, де також отримав поранення.
Загинув 26.02.2025р. в селі Лікарське Сумської області при виконанні бойового завдання.
Був нагороджений:
- відзнакою командира оперативно-тактичного угрупування «Лиман» - «Знак Доблесті» 30.09.2023 р.
- відзнакою «За сумлінну службу» 11.02.2024 р.
- медаллю «Загартований вогнем» 3.11.2024 р.
Борис з юних років був патріотом своєї Батьківщини. Цінував дружбу і вірність.
Завжди був готовий віддати життя за Україну, його серце завжди було сповнене мужністю, сміливістю, любовʼю до рідного краю.
Цитата з твору Василя Еллан-Блакитного
«Тобі Україно моя, і перший мій подих, і подих останній тобі» стало його життєвим кредо.
Яка сумна моя весна...
Мені назавжди двадцять два.
Пробачте, що себе я не зберіг —
Я все зробив для вас, що зміг.
Я знаю, будете в сльозах,
та я вже в синіх небесах.
Ось так прийшов на свій порі—
Я все зробив для вас, що зміг.
Моє село, мої гаї —
хай вам співають солов'ї.
За рідний край я впав, поліг —
Я все зробив для вас, що зміг.
Мій тату, мамо, в серці жаль,
Та я лечу у синю даль.
Як не раз весна прийде —
Згадайте всі, прошу, мене.
Отець Петро Половко
