Дорога додому, встелена гіллям ялини та квітами: у Великогаївській громаді зустріли загиблого воїна Віталія Федуна
Навколішки та зі сльозами на очах жителі громади зустріли свого Героя. Остання дорога додому у рідне с. Кип’ячка була встелена живими квітами і лампадками... На зустріч Героя, здавалося, вийшло усе село. Учні Товстолузької школи несли синьо-жовтий стяг. «Пливе кача» тугою сповивала серця усіх, хто йшов дорогою до рідного дому воїна. Сум та біль присутніх піднімав угору весняний вітер, а небо плакало легким теплим дощем. Кожен мовчки дякував воїну за неосяжний подвиг. Витирала сльози, що текли рікою, припадала до труни, в якій уже вічним сном спочив її коханий воїн, дружина Ірина. Жінка міцно обіймала діточок, які залишилися без тата. Від листопада глибоко у серці жевріла надія: Віталік приїде, обійме, і все закінчиться.
23 листопада 2024 року ворожий обстріл забрав життя Віталія, залишивши рідних у невідомості.
Усі ці дні і ночі, завдовжки п’ять місяців, здавалися вічністю та сном, з якого хотіли прокинутися рідні та односельчани.
Друзі Віталія занесли труну на подвір’я будинку, де священники відправили панахиду. Після чого тіло Героя перенесли до храму Різдва Пресвятої Богородиці.
о 19.00 год. тут відбудеться Парастас.
Віталія був майстром, служити пішов ще у 2022. Досвідчений воїн, командир відділення зенітного ракетного взводу, який захищав кордон України на різних напрямках.
Громада оплакує та сумує разом з родиною, яка втратила люблячого чоловіка, батька, сина, побратима, хорошого друга…
Царство небесне і вічна слава Герою...
