Боцій Ігор
Боцій Ігор Семенович
(09.04.1965 р.н. – 03.09.2022р.)
житель с. Великі Гаї
позивний «Друг Девольт»
командир відділення мінометного взводу мінометної батареї №2
артилерійського дивізіону тактичної групи №2 військової частини А 4123
загинув, захищаючи Україну, біля населеного пункту Зайцеве Донецької області
Вічна пам’ять Герою! Навіки у наших серцях!
Народився у с. Великі Гаї, боєць другого окремого батальйону Добровольчого українського корпусу “Правий сектор”, позивний “Девольт”, підприємець і воїн з великим досвідом. За вісім років війни чоловік жодного разу не думав повернутися до цивільного життя. Знав заради кого і заради чого взяв до рук зброю, і стояв до останнього. 24 лютого зранку зібрав речі та вирушив на фронт: захищати кожного з нас від жорстокого ворога.
Зі слів батька Семена Боція:
«Остання наша розмова з сином завершилася його ж словами: «До перемоги!».
Універсальний у своїй діяльності – (діяльність у різних сферах) і вічні пошуки у в життєдіяльності, непосидючість і пізнання світу почалася з того часу, коли розпочав ходити. Завжди обирав цікаві і розмаїті шляхи. Разом з тим постійна любов до України і навіть при діяльності СРСР. Коли закінчив 2-ий курс педагогічного інституту і переконався, що професія педагога не його справа (із спостереження за педагогом-батьком), то припинив навчання і поїхав у Сибір на свердловини-розвідки аж до Сахаліну і повернувся додому з Кобзарем Т.Шевченка читаним-перечитаним до затертих сторінок. Ігор вступав у Львівський технікум, але через низьку кількість балів не вступив. Та він не зневірився.
Син мав великий хист до малювання. Малював винятково гарно,що і допомогло йому в армії ( часто оформляв інформаційні стенди). Пізніше закінчив ТНПУ ім.В.Гнатюка із відзнакою, після чого організував торговельне підприємство складної техніки. Та попри все Ігор любив Україну, брав участь у двох Майданах. Тоді сталася війна. Син воював як доброволець поблизу Пісків. Загинув під Бахмуту…добровольцем.»
“Завжди врiвноважений, спокiйний i ефективний. Один iз тих, хто влився в оборону країни ще у 2014 i у 2022 був в першому ешелонi добровольцiв. Виконуючи поставленi задачi, загинув в бою з росiйськими окупантами. Небагатослiвний в життi, друг Девольт, навряд чи хотiв би щоб ми впадали зараз в зайвi сентименти, хоча втрата для нашого пiдроздiлу дуже вагома i болюча. Висловлюємо спiвчуття дружинi i близьким Iгоря, з обiцянкою довести боротьбу до нашої перемоги”, – згадують чоловіка побратими.
Добрий, в міру впертий, самодостатній, націоналіст, підприємець і воїн з великим досвідом! Людина-приклад, людина в щирості і простоті. Безстрашно і без вагань, з перших днів і до тепер стояв на захисті країни. Загинув за волю України в бою. Наші справи мають бути достойними пам'яті наших загиблих побратимів! Така ціна вашого спокійного сну і майбутнього країни", – зі слів командира 2-роти 2-го батальйону ДУК "Правий сектор" Назара Сарабуна.
Усі побратими про друга Девольта розповідають з великим болем та сумом. Для багатьох він був прикладом спокою та відваги. Ще напередодні приїздив додому. Разом з батьком лагодили криницю. Ігор заспокоїв батьків, що Перемога близько, варто лише набратися трішки терпіння та вірити в українську армію.
І в нашу родину прийшла звістка про загибель героя. Його ім’я – Ігор Боцій, друг Девольт, як охрестили його бойові друзі. Він був люблячим, ніжним, турботливим і відданим чоловіком нашої красуні Оксани. Гідним до наслідування батьком їхнього сина. Успішний бізнесмен із Тернополя, який ще у 2014 році був у числі перших добровольців, що стали на оборону нашої України, а із початком великої війни з Московією одразу зголосився до війська. Один із синів нашоі України, що не вагаючись пішов боротися з дикою московською ордою й поліг із великою гідністю й славою за нашу Матір-Україну! Цей подвиг неосяжний і величний! Ніколи не забудемо про це! Ніколи не простимо! – згадує товариша Ігор Ходак.
Поховано Ігоря Боція поряд із загиблими захисниками України на Микулинецькому кладовищі м.Тернопіль. Щирі співчуття дружині Оксані, сину, батькам та усій родині.
