«Україна, як біблійна Рахиль, плаче за своїми дітьми», - о.Михайло Рудак на прощанні з воїном-захисником Андрієм Закревським.
3 лютого 2024 року жителі Великогаївської громади провели в останню земну дорогу загиблого земляка - Андрія Романовича Закревського (07.12.1977р.н.).
Попрощатись із мужнім воїном та розділити гіркий біль утрати з його дружиною, дітьми, матір’ю та усіма рідними чисельно прийшли односельчани, священнослужителі, військовослужбовці, керівництво громади, побратими, друзі та найближчі люди.
Андрій Закревський провів своє дитинство у Прошові. Сюди разом з братом приїжджали до бабусі на канікули. Тут зустрів майбутню дружину Наталю, з якою разом прожили 23 роки. Виховували і пишалися синами – Назаром та Павлом. У старшого лише недавно народився первісток, якого так мріяв побачити дідусь.
Незадовго до загибелі Андрій говорив з братом. Ділився планами, що збирається у першу довгоочікувану відпуску та хоче зробити сюрприз рідним.
Свій останній бій воїн прийняв на Запорізькому напрямку.
Криваві руки окупантів обірвали життя 46-річного мужнього воїна, сина, онука, брата, чоловіка, батька, дідуся.
Гірко і голосно над труною свого Андрійчика голосила бабуся. Здавалося, сильний вітер здіймав її плач до самого неба…
Поховали воїна з усіма військовими почестями на сільському кладовищі.
Висловлюємо щирі співчуття дружині Наталії, сину Назару з сімʼєю, сину Павлу, матері Стефанії та усій родині.
Спочивай з миром, Герою! Вічна Слава і Честь!
