23 серпня – День Державного Прапора України
Державні символи — це закріплені в законодавстві країни офіційні знаки (зображення, предмети) чи звукові вираження, що в короткій формі виражають одну чи кілька ідей політичного, національного, історичного характеру і символізують суверенітет держави.
В статті 20 Конституції України, що була прийнята 28 червня 1996 року, визначено: «державними символами України є Державний прапор України, Державний герб України і Державний гімн України».
Прапор – полотнище певного кольору чи поєднання кольорів, часто з певним зображенням, прикріплене до держака чи шнурка; є офіційною емблемою держави, символом її суверенітету.
Державні й національні прапори здебільшого поєднують два або декілька кольорів, які відображають органічну гармонію народу з його землею, природою, світоглядом, багатством тощо.
28 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила синьо-жовтий прапор Державним прапором.
Державний Прапор України – стяг з двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів: верхня смуга – синього кольору, нижня – жовтого. Співвідношення ширини прапора до його довжини – 2 до 3. Державний Прапор піднімається на будинках органів державної влади і управління, органів місцевого самоврядування, дипломатичних і консульських представництв України, на прикордонних заставах та митницях, на засобах пересування перших осіб та дипломатичних представників і консулів України, на морських суднах України, під час офіційних зустрічей на найвищому рівні, на відкритті спортивних змагань тощо.
Українське синьо-жовте сполучення – одне з найдавніших. Ці кольори вперше з’явилися в 1410 році на корогвах Галицько-Волинського князівства: на синьому полі був зображений золотий лев. В Галичині у ХІХ столітті синьо-жовті кольори були визнані національними. До цього слід додати, що домінування жовтого та блакитного кольорів (з різними тіньовими гамами) на прапорах України - Русі простежується з періоду прийняття християнства. Запорізькі козаки мали мирний жовто-блакитний прапор. Подекуди українські патріоти віддавали перевагу малиновому та червоному кольорам. Сині й жовті кольори присутні у витворах мистецтва (мініатюри, прикраси), у гербах українських земель, міст і старшинських родів. Жовті та блакитні барви зустрічаються на прапорах і поховальних прикрасах ремісників і селян. У ХVІІІ столітті ці кольори присутні на полкових прапорах Київського, Лубенського, Полтавського, Чернігівського козацьких полків. Блакитні жупани й жовті свити носили учасники гайдамацького руху. Синьо-жовті козацькі знамена зображені на картині «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» І. Рєпіна та на знаменитому полотні М. Івасюка «В’їзд Богдана Хмельницького в Київ в 1649 році».
Наведені факти переконливо свідчать, що синьо-жовте поєднання кольорів великою мірою використовували у козацько-гетьманську добу. У 1848 році у Львові синьо-жовті прапори прикрашали будинок, де відбувся з’їзд українських учених. Їх порядок не був одразу усталеним, однак на зламі ХІХ-ХХ століть утвердився жовто-блакитний прапор. Особливого розмаху процеси використання жовто-блакитного прапора набули під час 50-х роковин від дня смерті Т.Г. Шевченка. У період 1917 – початку 1919 років синьо-жовтим прапором користувалися в Україні й більшовики. З 22 березня 1918 року з деякими змінами жовто-блакитний прапор використовувався Українською Національною Радою в Українській державі П. Скоропадського, в Західноукраїнській Народній Республіці, як державний прапор Карпатської України, а також українськими центрами в еміграції. У 1949 році Українська Національна Рада за кордоном вирішила, що до остаточного встановлення державних емблем незалежною владою України національний прапор є блакитно-жовтим.
24 серпня 1991 року відбулося проголошення Акта про незалежність України і над будинком Верховної Ради піднявся синьо-жовтий прапор.
З метою вшанування державних символів щорічно 23 серпня в Україні відзначається День Державного Прапора України. Це державне свято встановлене Указом Президента України № 987/2004 від 23.08.2004 «Про День Державного Прапора України».
Відповідальність за наругу над державними символами України передбачено у статті 338 Кримінального кодексу України.
Публічна наруга над Державним Гімном України – карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 грн.) або арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до трьох років.
Головне територіальне управління юстиції
у Тернопільській області
