Живемо з надією. Памʼятаємо. Чекаємо.
Кожного, чия доля досі невідома.
30 серпня — Міжнародний день зниклих безвісти.
Це день, коли особливо гостро говоримо про тих, кого досі шукають. Про тих, кого чекають вдома. Про родини, для яких кожен день — це надія на звістку, на зустріч, на повернення.
Сьогодні зустрілися з родинами зниклих в особливо-духовний спосіб. На жаль, нас зібрав великий біль, який поєднав сімʼї, родини, наші села.
Час присутності у храмі Різдва Пресвятої Богородиці - завжди проходить з надією у серці, бо Богородиця - Мати Надії.
Слова та духовні роздуми пароха отця Романа Гриджука, мов голуб надії — торкнулися кожної душі, що очікує.
Захід продовжили в парафіяльному будинку, де, отці посвятили символічну стелу з портретами та іменами зниклих захисників.
Тут була можливість роздумів, музичної паузи народних пісень та щирого спілкування і молитви.
Ми хочемо, щоб родини знали: вони не самі. Їхніх рідних пам'ятають. Їх чекають разом із ними. За них моляться. У них вірять.
Низький уклін усім, хто організував цей захід, та кожній родині, яка зберігає світло надії.
Щиро дякую отцю Роману Гриджуку та його парафіянам за підготовку надзвичайно важливого заходу, смачну вечерю та гостинність, ми відчули, що ми - вдома.
Подяка за спільну молитву отцю-декану Михайлу Пінязі та ветеранському простору.
ЧЕКАЄМО. ВІРИМО.
